Віктор Уніят
Керівник Тернопільскої обласної крайової організації партії "Велика Україна"
Історія – розпочинається з краєзнавства, а закінчується політикою, адже без історії важко зрозуміти політику сьогодення й майбутнього.
Я за освітою історик, а за покликанням – краєзнавець. Українська історія починається із рідного міста, села, хутора. Адже кожен зникаючий хутірець – краплинка у річищі Держави – є віддзеркаленням її історії, Україною в мініатюрі.
І лише збірний дух народу України, скутий єдиним бажанням, зможе вивести нашу країну із затяжної економічної та духовної кризи та зробити її справді Великою.
Збільшити фото >>> |
Життєві історії. Коханню не підвладна навіть війна...
...або Як Афганістан поєднав сибірячку та парубка зі Тернопільщини
Нещодавно в Україні пройшли заходи з нагоди 21-річчя виводу радянських військ з Афганістану та вшанування пам'яті загиблих воїнів-афганців. Афган у більшості з нас асоціюється з війною. Однак на війні не лише воювали, а й… кохали. «Неймовірні історії кохання» з Лілією Ребрик ніщо у порівнянні з обставинами, за яких переплелись долі Тетяни та Романа Біляшевичів. Уявити, що серця парубка з Західної України та корінної сибірячки поєднає Афганістан, не міг ніхто. Молоді люди навіть не здогадувались, що під час воєнних дій вони зможуть зустріти свою другу половинку. Тетяна та Роман побрались через три місяці після знайомства, проте це не завадило їм прожити 25 років щасливого подружнього життя та виховати двох прекрасних доньок.
Замість Польщі потрапила в Афганістан
Тетяна родом з Росії. Змалечку була жвавою та непосидючою дитиною. У сім'ї, окрім неї, було ще двоє дітей: старший брат Валерій та молодша сестра Валентина. Як і більшість дівчаток, Тетяна змалечку мріяла вийти заміж за військового. По закінченні навчання дівчина влаштувалась на роботу в одну із структур Міністерства оборони у квартирно-екслуатаційну частину. Коли з’явилась вакансія старшого інженера-будівельника в Польщі, дівчина вирішила спробувати свої сили. Та доля підготувала для неї інший сюрприз. Волею випадку потрапити у Польщу так і не вдалось. Дівчина, яка відповідала у військовій частині за оформлення документів у Польщу, не встигла зареєструвати заяву Тетяни. Єдина країна, у якій на той час збереглися вакансії, – Афганістан. Дівчина довго не роздумувала і подала документи у цю країну. Коли про своє рішення розповіла матері, та не знала, як реагувати. Вона завжди наказувала Тетяні рухатись вперед і ніколи не стояти на одному місці, однак така звістка збентежила жінку. Донька одразу знайшла слова, щоб заспокоїти матір. Мовляв, вона працюватиме у секретній службі, тому її охоронятимуть навіть в окопах. До того ж, уявлення про війну в Афганістані у жителів дещо розходилось з реальною картиною, тому що жертв збройного конфлікту серед тамтешніх мешканців було небагато. В Афганістані Тетяна працювала у будівельному батальйоні машиністкою на секретній переписці. Думати про військову романтику часу не було, аж поки не з’явився Роман.
Майбутнє подружжя познайомила подруга
Роман родом зі Збаразького району. Він був третьою і наймолодшою дитиною в сім'ї. Хлопець відбував строкову службу в Чехії, а після армії вирішив продовжити військову кар’єру. По закінченні школи прапорщиків його добровільно-примусово, як і більшість парубків у той час, призвали в Афганістан. Батьки хлопця навіть не здогадувались, де знаходиться їхній син. Справа в тому, що вся закордонна пошта приходила без координат. На ній була тільки позначка польової пошти. Дізнатися, з якої країни прийшов лист, було неможливо. Хлопець намагався приховати від батьків своє місцезнаходження, аби зайвий раз не тривожити їх. Та батьківське серце не обманиш. Невдовзі сім'я дізналася, куди доля закинула їхнього Романа.
В Афганістані юнак обслуговував дизельні електростанції сорокової армії. Робота в нього була не сидячою. За рік вдалося об’їхати всю країну.
В Афган Роман приїхав на рік швидше за Тетяну, тому на відміну від неї уже встиг як слід освоїтись. Він служив у сусідньому батальйоні, тому молоді люди зустрілися не одразу. На допомогу Тетяні прийшла подруга, яка товаришувала з Романом тривалий час. Якось наприкінці вересня 1985 року молоді люди зустрілися. Роман Тетяні сподобався одразу. Молодий, красивий, з розкішними вусами – одразу запав дівчині у серце. Незважаючи на те, що юнак був на чотири роки молодший від Тетяни, він був рішучий, дисциплінований і добре вихований. Між молодими людьми одразу зав’язались романтичні стосунки. За три місяці після їхньої зустрічі, перед самісіньким новим 1986 роком, як грім серед ясного неба Тетяну приголомшує звістка, що її переводять в інший гарнізон, який знаходиться за кілька десятків кілометрів від Кабула, де відбували службу молоді люди. Дівчина одразу розповіла неочікувану новину коханому. Роман, довго не роздумуючи, прийняв рішення, яке змінило життя обох молодих людей. У цю ніч Романа назначили черговим частини. З 12-ої до 4-ої ранку, коли в частині сонний час, хлопець залишає частину і їде в посольство у Кабул (столиця Афганістану) по бланки для реєстрацію шлюбу. Пригоди, які з ним трапились по дорогі назад, можна зустріти тільки в кіно. Як тільки Роман вийшов з посольства, його зупинив місцевий патруль і посадив у гарнізонну гаупвахту. Пробув він там не довго, адже в частині, після того як помітили відсутність Романа, здійнявся бунт. Дізнавшись, де пропав юнак, товариші допомогли йому повернутися в частину.
Весілля гуляли три дні
У той же день юнак прийшов до Тетяна і сказав, що дружину військового не мають права переводити в інший гарнізон, тому їм потрібно одружитися. Рішучий вчинок Романа шокував Тетяну. Звісно, вона погодилася, і вже 2 січня 1986 року молоде подружжя відсвяткувало весілля. Гуляла пара три дні. У перший день привітати молодих прийшли друзі Романа та Тетяни. Хоч часу для підготовки до весілля практично не було, та святкування вдалось на славу. Щоправда, білої сукні дістати так і не вдалось, та чорна, яку вона вдягнула у той день, стала для Тетяни найзнаковішою у житті. Частування для гостей Тетяні допомогли приготувати подруги. На другий день привітати молодих прийшли товариші Романа – 17 прапорщиків з батальйону. На третій день до молодят прийшли друзі, які з певних причин не могли прийти перших два дні. Фотографій з незабутньої у житті Романа та Тетяни події було небагато. Юнак, який пообіцяв зафіксувати найщасливішу мить в житті молодят на фотокамеру, хильнув лишнього, тому фотографуватись довелось іншого дня.
Про весілля дізналися з листа
Усе трапилось дуже спонтанно, тому розповісти рідним про свої наміри Роман та Тетяна не встигли. Зв'язок в Афганістані був, м’яко кажучи, не дуже, а про мобільні телефони у той час не було й мови. За 15 місяців Тетяні не вдалось зателефонувати додому жодного разу. Єдиний варіант – листи. Їх молодята відправили батькам уже після весілля. Від такої звістки Тетянина матір була приголомшена. Трапилось так, що спершу дівчина відправила мамі листа, а коли зробили фотографії, в іншому конверті Тетяна надіслала світлини. З незрозумілих причин першими мамі прийшли фотографії, а уже потім лист.
Через кілька місяців Тетяна завагітніла і подружжя виїхало з Афганістану. Дівчина ніколи не була в Україні, тому пристосуватись до нових умов для неї було важко. Її дуже вразило, що у поселеннях ні у кого немає бань. Але Тетяну підкорило ставлення до неї батьків Романа. Дівчина одразу їм сподобалась. Протягом усіх років вона відчувала їхню підтримку. У будь-якій суперечливій ситуації вони завжди підтримували її, а не сина.
Мама Тетяни спокійно відреагувала на переїзд доньки в Україну. Вона звикла, що дівчина завжди багато подорожувала. До того ж з нею в Росії залишилась її молодша донька. Тетяна приїжджає на батьківщину дуже рідко. Дорога в одну сторону займає більше чотирьох діб. Дозволити собі у наш час таку тривалу відпустку – велика розкіш. Востаннє подружжя побувало в Росії у 2009 році. Вони приїжджали на ювілей матері Тетяни. Їй виповнилося 80 років.
Тетяна та Роман разом уже 25 років. Вони виховали двох чудових дочок: Наталі 24 роки, Олі – 19. Думки доньок стосовно професії батьків розділились. Наталя не виявила бажання повторити їхню військову кар’єру. Натомість Оля навчається на третьому курсі Київського авіаційного університету. Наступного року дівчина планує вступати на військову кафедру. Батьки підтримують вибір доньки, адже саме завдяки військовій справі Тетяна та Роман знайшли один одного…
Зоряна ГАРАСИМІВ, м. Тернопіль
для інформаційного аґентства «Правда»
Надіслав Віктор Уніят
 война, афганистан, семья, сім'я, дети, общество, мужчина-женщина, любовь, суспільство, діти, кохання
14 березня 2011
Переглядів: 893
Також у розділі
|
Щоб залишити свій коментар, будь ласка, ознайомтеся з 
відповісти
