|
Проект Житлового Кодексу України. Загальна юридична експертиза
Юридичним департаментом політичної партії «Велика Україна», за чисельними проханнями прихильників та членів партії, а також читачів сайту «Великої України», крім попередньої експертизи Проекту Трудового кодексу України, було проведено загальну попередню юридичну експертизу Проекту Житлового Кодексу України №2307-д від 04.09.2009. Ініціаторами даного законопроекту явилися депутати Рибак В.В. (Партія Регіонів), Баранов В.О. (Блок Литвина), Пудов Б.М. (Блок Юлії Тимошенко), Лисов І.В. (Партія Регіонів), Шкутяк З.В. (Блок «Наша Україна-Народна Самооборона»).
Дану експертизу підготовлено Юридичним департаментом «Великої України» на основі зауважень Головного юридичного управління Верховної Ради України та включає в себе аналіз нових положень у проекті Житлового кодексу, що суттєво зачіпають соціально-економічні умови життя та конституційні права громадян України. Також надано попередній загальний експертний висновок щодо Проекту.
У разі виникнення питань, зауважень та пропозицій щодо даної експертизи Трудового кодексу України, просимо надсилати їх за адресою Великої України.
Зазначимо, що подібний документ розроблено і виставляється партією «Велика Україна» для вільного ознайомлення вперше.
За умов копіювання повного або частин тексту гіперпосилання на першоджерело обов’язкове.
Проект Житлового Кодексу України
№2307-д від 04.09.2009
Суб'єкт законодавчої ініціативи: Народний депутат України
Ініціатор(и) законопроекту:
Рибак В.В. – Партія Регіонів
Баранов В.О. - Блок Литвина
Пудов Б.М. – Блок Юлії Тимошенко
Лисов І.В. - Партія Регіонів
Шкутяк З.В. – Блок «Наша Україна- Народна Самооборона»
Головний комітет: Комітет з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики.
Стан законопроекту на сьогоднішній день: прийнятий у першому читанні, підготовлений до другого читання.
Юридична експертиза підготовлена на основі зауважень Головного юридичного управління Верховної Ради України
1) Слід зауважити, що основними концептуальними новелами законопроекту, які принципово по-новому регулюють відносини в житловій сфері та суттєво зачіпають соціально-економічні умови життя та конституційні права громадян, є такі. По-перше, відповідно до частини другої статті 72 проекту житло з державного або комунального житлового фонду надаватиметься громадянам за договором найму тільки у строкове користування. По-друге, згідно із статтею 117 проекту право на приватизацію житла матимуть лише ті громадяни, які користуються житловими приміщеннями у будинках державного та комунального житлових фондів загального призначення, збудованих і введених в експлуатацію до набрання чинності цим Кодексом.
Проте ці положення суперечать статтям 1, 3 Конституції України, оскільки громадяни, які тривалий час перебувають на житловому обліку і на день набрання чинності цим Кодексом мають право на отримання житла у безстрокове користування з наступною можливістю його приватизації, втрачають таке право. Тобто обсяг та зміст прав громадян за проектом ставиться в залежність від часу отримання ними житла з житлового фонду державної чи комунальної власності (можливість забезпечення державою конституційних прав громадян на житло), що суперечить також статті 24 Конституції України та статті 22 в якій зазначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
2) Пунктом 4 частини першої статті 69 законопроекту надається право наймодавцеві (орендодавцеві) вимагати від наймача (орендаря) доступу до приміщень, будинків і споруд в порядку, визначеному законодавством і договором найму (оренди) соціального житла, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічних та профілактичних оглядів житлових приміщень, чим, як вбачається, не враховуються вимоги частини третьої статті 30 Конституції України, за якою у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку. Так само порядок безперешкодного доступу посадових осіб Держжитлокомунінспекції до об’єктів житлового фонду (стаття 174 проекту) має встановлюватися законом.
3) Статтею 36 проекту передбачено, що громадяни, які мають житло у приватній власності і перебувають на житловому обліку, в разі одержання житла з державного або комунального житлового фонду на всіх членів сім’ї в межах норми, передбаченої цим Кодексом, передають безоплатно належне їм на праві приватної власності житло органу, який здійснює поліпшення житлових умов, одночасно з одержанням документів про приватизацію отриманого ними житла.
Однак це не узгоджується з Конституцією України, за статтею 41 якої право приватної власності є непорушним. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (стаття 319 Цивільного кодексу України).
4) Статтею 119 проекту передбачено, що приватизація житла здійснюється з одночасною передачею «у спільну часткову власність» громадянам місць (площ) загального користування. Проте це не враховує положень статті 382 Цивільного кодексу України, оскільки власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування.
5) Частина четверта статті 152 проекту, згідно з якою у разі визначення органом місцевого самоврядування тимчасового виконавця послуги з управління житлом власники (співвласники) багатоквартирного житлового будинку або уповноважені ними особи зобов'язані укласти з ним договір про надання послуг з управління житлом, суперечить статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
6) Відповідно до пункту 14 статті 19 законопроекту до повноважень органів місцевого самоврядування у житловій сфері належить забезпечення підготовки та перепідготовки кадрів у сфері управління житлом та надання послуг з управління житлом, проте це не враховує вимог частини другої статті 10 Закону України «Про вищу освіту», за якою післядипломна освіта здійснюється вищими навчальними закладами післядипломної освіти або структурними підрозділами вищих навчальних закладів відповідного рівня акредитації.
7) Частиною першою статті 129 законопроекту пропонується встановити законодавством порядок примусового виселення з житла, придбаного у кредит, у разі неповернення кредиту, що суперечить нормам частини третьої статті 47 Конституції України, за якою ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду
8) Положенням частини першої статті 112 проекту передбачено нарахування пені в розмірі 0,1 відсотка суми заборгованості за кожен день прострочення у разі несвоєчасного внесення плати за житлово-комунальні послуги наймачем та власником житлових приміщень. Однак це суперечить статті 614 Цивільного кодексу України та Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги», оскільки стягнення пені є мірою цивільно-правової відповідальності, яка може бути застосована до громадянина лише при наявності його вини.
 Керівник Юридичного департаменту політичної партії "Велика Україна" Руслана Абрамович підводить підсумок експертизи Проекту Житлового кодексу України:
Даний законопроект потребує суттєвого редакційного та техніко-юридичного доопрацювання, а також необхідно врахувати наступні моменти керуючись перш за все позицією звичайних громадян, а не забудовників- лобістів цього проекту.
Проектом житлового кодексу передбачається повернення з 01 січня 2011 року практики нарахування пені за несвоєчасну сплату комунальних послуг (13.11.1996 року Законом України №486/96-вр «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги» пеня була скасована у зв’язку із масовою невиплатою зарплат, варто зауважити, що даний закон втрачає чинність 01.01.2011р.). На думку багатьох фахівців, повинна існувати типова угода, яка б прописувала взаємні зобов’язання обох сторін - і споживача, і надавача послуг. І споживач повинен сплачувати штрафи, якщо він запізнюється із платнею. І аналогічні штрафи повинен сплачувати надавач, якщо він невчасно вивіз сміття або не подав воду належної температури. Але, на жаль, на сьогоднішній день спостерігається картина, коли штрафні санкції несе лише споживач за неналежне виконання своїх зобов’язань. Постачальники послуг ніякої відповідальності за невиконання чи неналежне виконання свої послуг, відповідальності не несуть.
Норми цього проекту Кодексу обмежують право громадян вільно розпоряджатися своєю власністю. Стаття 129 проекту ЖК передбачає, що у разі не несвоєчасної сплати іпотечного кредиту, на письмову вимогу кредитора, без суду, мешканці зобов’язані в місячний строк звільнити займане помешкання. Інакше процедура виселення проводиться через суд. Виникає питання: чи банк, який видав кредит повертатиме вже виплачені за житло гроші? Такі моменту обов’язково мають бути прописані в кодексі.
Стаття 166 проекту кодексу відкриває шлях примусовому виселенню громадян з власних квартир. Кодекс не дає однозначні й чіткі гарантії тим, кому пропонують переселитися: яка житлова і загальна площа їм пропонується, яким буде інтер’єр та обладнання квартири, яка грошова оцінка нового житла і, врешті-решт, яка компенсація за всі незручності, пов’язані зі переїздом.
Кодексом примусово вводиться Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку. Проводяться загальні збори, всі мешканці зобов’язані підпорядковуватися рішенням загальних зборів, навіть якщо вони не вступили до ОСББ.
Але найбільше занепокоєння викликають норми статті 36 проекту ЖК, відповідно до яких громадян зобов’язують віддавати, безплатно, власну квартиру, яка належить їм на підставі права приватної власності, органу, який надає їм у порядку черги нову квартиру.
Отже, проект нового Житлового кодексу не враховує інтереси звичайних громадян, порушує їх конституційні права, не надає гарантії у відстоюванні своїх прав. Прийняття цього документу буде мати різко негативні наслідки та спричинить спротив громадськості. Даний проект повинен бути поданий на загальне обговорення, і тільки після врахування всіх пропозицій, що захищають інтереси громадян, може бути прийнятим у другому читанні.
Читайте також
Загальна попередня експертиза Проекту Трудового кодексу України
23 грудня 2010
Переглядів: 5593
Також у розділі
|
Щоб залишити свій коментар, будь ласка, ознайомтеся з 
